До булави треба й голови

Безмежний степ у високих травах. Ревіння дніпрових порогів. І тупіт копит, що відлунює аж у високих небесах. І плач дітей, жінок, і рев худоби. Вершники в острішкуватих шапках, на низеньких прудких конях женуть натовп людей і стадо корів. Вони нікого не бояться, вони тут господарі. Виловлюють на Україні все живе й женуть на Крим.

І раптом ніби з самого неба падає на степ могутній, мов грім, свист, — аж трави обізвалися сухим шелестом і сполохано побігли в усі боки. І загула, задвигтіла від бухкання копит земля.

Виринули з-за далекого обрію вершники й швидко наближаються.

Озирнулися розгублено татари. Хто посмів їх переслідувати? Литвини чи поляки? А погоня вже зовсім близько.

І татарам уже добре видно вусатих людей, у яких на майже виголених головах в’юняться від вітру жмути волосся. Пізніше татари взнають, що то — оселедці, неодмінна ознака особливого стану людей, званих українськими козаками.

Отже, і не литвини, і не поляки. Козаки. Гостро зблиснули їхні шаблі, почалася січа. Покидають здобич і безладно втікають ординці. Татарські бранці ніяк не можуть повірити, що їх врятовано. Обливаючись сльозами, дякують козакам. А ті спішилися, відпустили коней пастися. Позапалювали люльки і вже правлять раду, як ударити на Крим, щоб провчити ординців, аби знали, як на Україну ходити та людей ловити.

Багато іноземців залишили свої захоплені спогади про ратне мистецтво запорожців. Є там чимало схвильованих слів і про козацьких гармашів, що просто вражали влучністю пострілів, і про інженерів-фортифікаторів, які значно випередили свій час у будівництві споруд, і про мореплавців, котрі на своїх легких човнах, званих чайками, добиралися до берегів Туреччини, вступали в бій з великими галерами і брали їх на абордаж...

Козацтво — дивовижне явище у всій світовій історії. Народ, який не мав своєї державності, створив регулярні збройні сили, які є неодмінною її ознакою.

В останні шкільні дні перед осінніми канікулами у дитячій бібліотеці ім. О.Купріна відбувся козацький турнір «До булави треба й голови», на якому учні 2-Б класу ОШ№6 познайомились з устроем Запорозької Січі, побутом козаків, їх клейнодами, зброєю. Особливо зацікавили дітей бойові мистецтва українських козаків, зокрема «бойовий гопак» і «спас». Два коша, на які поділились діти назвалися кош першого гетьмана Дмитра Вишнивецького і кош останнього гетьмана Запорізької Січі Петра Калнишевського змагались у кмітливості, силі та спритності. Хлопці танцювали гопака і навіть грали на ложках. А в нагороду за чудовий турнір діти подивились мультфільми про козаків.